Національне законодавство щодо торгівлі людьми

Торгівля людьми є грубим порушенням людських прав і карається законом. Кримінальний Кодекс України дає визначення злочину торгівлі людьми та покарання за його скоєння:

Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини

• Торгівля людьми або  здійснення  іншої  незаконної  угоди, об'єктом  якої  є  людина,  а  так  само вербування,  переміщення, переховування,  передача або одержання  людини,  вчинені  з  метою експлуатації,  з використанням обману, шантажу чи уразливого стану
  особи, - караються позбавленням волі на  строк  від  трьох  до  восьми років.
• Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або  щодо  кількох  осіб,  або  повторно,  або  за попередньою   змовою   групою   осіб,   або службовою  особою  з використанням  службового  становища,   або   особою,   від   якої
  потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності,  або поєднані з насильством,  яке  не  є  небезпечним  для   життя   чи   здоров'я потерпілого  чи його близьких,  або з погрозою застосування такого насильства, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до  дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
• Дії,  передбачені  частиною першою або другою цієї статті, вчинені щодо малолітнього,  або організованою групою, або поєднаніз  насильством,  небезпечним для життя або здоров'я потерпілого чи його близьких,  або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням   волі   на   строк   від   восьми  до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Примітка.

• Під експлуатацією  людини  в  цій  статті  слід розуміти   всі  форми  сексуальної  експлуатації,  використання  в порнобізнесі,  примусову  працю  або  примусове  надання   послуг, рабство   або  звичаї,  подібні  до  рабства,  підневільний  стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову   вагітність,   втягнення   у    злочинну    діяльність, використання у збройних конфліктах тощо.
• У  статтях  149  та 303 цього Кодексу під уразливим станом особи   слід   розуміти   зумовлений   фізичними   чи   психічними властивостями   або   зовнішніми   обставинами  стан  особи,  який позбавляє  або  обмежує  її  здатність  усвідомлювати   свої   дії
  (бездіяльність)   або  керувати  ними,  приймати  за  своєю  волею самостійні рішення,  чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин.
• Відповідальність      за      вербування,     переміщення, переховування,   передачу   або    одержання    малолітнього чи неповнолітнього  за цією статтею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману,  шантажу чи уразливого
  стану   зазначених   осіб   або   із   застосуванням  чи  погрозою застосування насильства,  використання службового  становища,  або особою,   від   якої   потерпілий  був  у  матеріальній  чи  іншій залежності.
  (  Стаття  149  в  редакції  Закону  N  3316-IV  (  3316-15  ) від 12.01.2006 )

Кримінальний Кодекс України містить також наступні статті:

Стаття 302. Створення або утримання місць розпусти і звідництво
Стаття 303. Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією
Стаття 332. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України

Виконання закону

У 2000 році Міністерством внутрішніх справ, Головною Прокуратурою та Службою Безпеки України  були сформовані спеціальні підрозділи по боротьбі з торгівлею людьми. У 2002 р. Кабінет Міністрів України затвердив Комплексну програму по запобіганню торгівлі людьми на 2002-2005 роки. Крім цього, створено Міжвідомчу координаційну раду з питань попередження торгівлі людьми, до складу якої входять представники Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства охорони здоров’я, Державного комітету у справах сім’ї та молоді, Державного центру зайнятості, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ, Міністерства освіти та науки України, Державного комітету України у справах охорони державного кордону України  та інших центральних органів виконавчої влади, які причетні до протидії торгівлі людьми. У 2004 р. головою ради було призначене Міністерство сім’ї, молоді та спорту та в жовтні 2004 р. проведене перше засідання цієї ради. У грудні того ж року уряд створив також дорадчу робочу групу з питань протидії торгівлі людьми з метою покращення координування роботи ради .
На початку 2005 року Міністерство України у справах сімї, молоді та спорту спільно з Міжнародним жіночим правозахисним центром „Ла Страда – Україна” за підтримки Міжнародної організації ECPAT та Генерального управління з питань розвитку співробітництва Міністерства закордонних справ Італії було започатковано проект „Розвиток національної системи допомоги дітям, потерпілим від торгівлі дітьми та сексуальної експлуатації” (www.lastrada.org.ua/projects.cgi?lng=eng).

У 2005 р. Міністерством внутрішніх справ було створено два підрозділи, які діють у 27 регіонах України: один – для боротьби з торгівлею людьми, інший – з нелегальною міграцією.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 затверджено ДЕРЖАВНУ ПРОГРАМУ протидії торгівлі людьми на період до 2010 року (текст програми можна прочитати, натиснувши тут)